Пропустити команди стрічки
Перейти до основного вмісту

 

 

ДонНУ відновлює програми студентського обмінуhttp://news.donnu.edu.ua/uk-ua/Pages/Donnu-vіdnovlyuє-programi-students'kogo-obmіnu.aspxДонНУ відновлює програми студентського обмінуДелегація Донецького національного університету відвідала Господарську академію ім. Д.А. Ценова в Болгарії
Церемонія урочистого вручення дипломів іноземним студентамhttp://news.donnu.edu.ua/uk-ua/Pages/Tseremonіya-urochistogo-vruchennya-diplomіv-іnozemnim-studentam.aspxЦеремонія урочистого вручення дипломів іноземним студентампройшла в ДонНУ
Профорієнтаційний захід http://news.donnu.edu.ua/uk-ua/Pages/Proforієntatsіyniy-zakhіd-dlya-іnozemnikh-abіturієntіv.aspxПрофорієнтаційний захід для іноземних абітурієнтів
«Церемонія чаювання» у ДонНУhttp://news.donnu.edu.ua/uk-ua/Pages/«Tseremonіya-chayuvannya»-u-DonNU.aspx«Церемонія чаювання» у ДонНУоб’єднала українських та іноземних студентів

Про Вінницю

04.jpgДатою заснування поселення як міста вважається 1362 рік, коли з’являється перша письмова згадка про Вінницю. Історія міста невід’ємна від історії українського народу. Нелегко жилося українцям під час міжусобних воєн у Литовському князівстві. 30 спустошливих нападів татар зазнала Вінниця з 1400 до 1569 року, проте навіть за таких важких умов місто розвивалося як економічний і культурний осередок.

У 1558 році була споруджена нова фортеця. На правому березі Південного Бугу виникло «Нове місто», а на лівому — продовжувало розвиватись «Старе місто». За Люблінською унією 1569 року Вінниця входила до складу Польщі і з 1598 року була центром Брацлавського воєводства. Про її відчутну роль у господарському житті краю засвідчують надані у 1580, 1593 і у 1634 роках привілеї безмитної торгівлі на всій території польсько-литовської держави і утвердження Магдебурзького права у 1640 році.

Тоді ж у 1617 та 1624 р. католицька кафедра завершила будівництво двох монастирів, а в 1642 р. — єзуїтського колегіуму. Православний колегіум було відкрито завдяки зусиллям відомого діяча культури Петра Могили та брацлавського земського судового засідателя Михайла Кропивницького у 1632 році. До речі, найдавніша згадка про вінничанина-студента Краківського університету відома з 1469 року, а про першого ремісника — з 1508 року.

sobor.png

Визначною подією в історії Вінниці став розгром польського війська в березні 1651 козацькими полками під командуванням славного Івана Богуна. У 1643 та 1653 роках Вінницю відвідував Богдан Хмельницький. Протягом 1653-1667 років Вінниця була полковим містом гетьманської держави.

Після приєднання Правобережної України до Росії та утворення Подільської губернії у 1797 році місто стає центром Вінницького повіту, а на початку 1798 року в ньому запроваджено «Городовое положение». З цих часів помітне поступове зростання міста, і в 1860 році у ньому вже налічувалось 10 тис. жителів, 5 шкіл, лікарня, 190 крамниць. Працював театр.

Потужне економічне зростання Вінниці зумовило також спорудження в 1871 році Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів. З того часу у Вінниці почала стрімко розвиватися цукрова галузь, значною мірою завдяки німецьким інвестиціям.

Помітно змінювалося місто на початку XX століття. У 1911 році побудована перша черга водогону, встановлено електроосвітлення. У 1912 році відкрито трамвайне сполучення Замостя з центром міста, завершено будівництво суперфосфатного заводу. З 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії.

З листопада 1918 по травень 1920 на складному етапі Української революції Вінниця тричі ставала місцем перебування урядових структур Української Народної Республіки і саме тут, в готелі «Савой», приймалися принципові, доленосні для національної державності рішення.

За радянської влади, в 1923 році, місто стає центром округу, а з 1931 року — адміністративним центром утвореної Вінницької області.

Під час Другої світової війни нацистський режим встановив у Вінниці особливий режим у зв’язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф», і життя населення стало надзвичайно складним. У 1941-1945 роки кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств вціліли лише 10, повністю було зруйновано 1880 житлових будинків. Станом на 1949 рік вся промисловість Вінниці була відбудована. За часів Радянського Союзу місто стало центром машинобудування, електронної, хімічної промисловості, проектно-конструкторських інститутів.

За роки незалежності майже всі гіганти радянської промисловості припинили існування. Як правило, на місці колишніх потужних заводів виникли більш компактні господарські структури з меншою глибиною переробки, зі спеціалізацією у виробництві практичних повсякденних товарів і розвитком служб сервісу та торгівлі.

311.jpg

Нині Вінниця розкинулась на 12 кілометрів на мальовничих берегах Південного Бугу, і є одним з найбільших міст Правобережної України. Вона відома як освітній і медичний центр, а також як культурна столиця Поділля. 139 різноманітних культурних установ пропонують широкий спектр заходів і подій. Головною визначною пам’яткою міста є сквер з Водонапірною вежею та найбільший в Україні музичний фонтан. Серед інших пам’яток міста — Музей-садиба видатного хірурга М.І. Пирогова, Будинок О.О. Брусилова, Будинок-музей М.М. Коцюбинського, релігійні та фортифікаційні споруди XVII-XVIII століть і руїни секретної резиденції Гітлера — «Вервольфа». Неподалік від сучасного центру міста є старий єврейський квартал — Ієрусалімка. Відомі люди Вінниччини: Микола Іванович Пирогов (російський хірург і анатом), Петро Ілліч Чайковський (російський композитор), Микола Дмитрович Леонтович (український композитор), Михайло Михайлович Коцюбинський (український письменник), Зельман Ваксман (мікробіолог, лауреат Нобелівської премії) та інші.

Сучасна Вінниця постійно зростає, стає красивішою. У нових економічних, соціальних і культурних умовах вона продовжує поступово розвиватись як промисловий та адміністративний центр області, органічно пов’язаний з іншими регіонами країни.

Місто знаходиться доволі близько від столиці України — Києва — на відстані 258 км. Потрапити до міста можна повітряним і наземним шляхом. У 7,5 км на схід від залізничної станції м. Вінниця розташований аеропорт «Вінниця» (Гавришівка). Можна дістатися Вінниці з Києва або Львову автобусом, залізницею або літаком.